Колимський сніг (ГУЛАГ)

Посвящается памяти деда, репрессированного в 1939 г. и реабилитированного в 1967 г (посмертно)

Ти пам"ятаєш 37-й рік?

Плато колимське і вітри шалені,

І змучених людей важкий потік,
І лиця відморожені студені
Ти пам"ятаеш батька із хрестом,
Поцілувавши мерзлими вустами
Він манагався болісно перстом
Його підняти високо над нами
А Табір той, де вила заметіль,
Де ми стояли стиснуті усюди,
А нас чекісти брали на приціл
І їх собаки кидались на груди.

Ти пам"ятаєш 41-й рік:
Ми йшли у штольні рваними рядами,
А біля нас лежав кривавий сніг,-
Його хапали жадібно губами.
Як тачки наші падали із рук,
І чулось:" Контра, не хотіш работать"
Удар прикладом і тріскучий звук
І чорна кров із зековського рота
Ти пам"ятаєш юнака із Сум,
Що вже не міг забратися у нору, -
Його собакам кинули на глум,
І тепле тіло відтягли під гору.

Ти пам"ятаєш тих, кто уцілів,
Із нашлго полтавського народу, -
Чекіст на груди "пряника" ліпив,
І на воротах вішали свободу.

Ти пам"ятаєш мерзлий ерзац брат?
Забиті снігом дерев"яні нари
Як нас за пайку  сховану... в "расход"
Вели на розстріл люті комісари

Ти пам"ятаєш 43-й рік?
Долина смерті нашими шляхами
Де ми стояли, біля наших ніг
Лежали гори з мертвими тілами

А на полях Украйни йшла війна,
Вістей ніяких з дому і додому,
Чи ви живі, чи вас давно нема?, -
Було відомо Богові одному...

Ти пам"ятаєшь 45-й рік?
Голодний карцер, строки добровільні, -
А навкруги лежав колимський сніг, -
А ми все йшли у нари божевільні.

(с) Яременко М. П.