Рідна кров

Рідна кров не буває забутою,

Хоч вона і в далеких світах

В дім вертається пам"ятю лютою

І в молитві живе на вустах.

І лягає на серце скорботами,
Що зовсім ще малі дітлахи
За сумними тяжкими турботами
Полетіли у вир, як птахи.

Чи зігріла вас доля, чи зрадила?
Чи плела вам вінки весняні?
Для вас манна із неба не падала,
Не співались пісні голосні.

Заспівай же їм доля весільної.
Рідний краю їм дзвінко заграй, -
Рідна кров, якщо стала ти вільною,
То до мене скоріш завітай.

Рідна кров не буває розлукою,
Хоч вона і в далеких світах,
В дім вертається пам"яттю  - мукою
І в молитві живе на вустах

Пам"ять спогади в"яже мотузкою,
Рідна кров, ти приходиш у снах:
Над моєю хатиною - пусткою
Все кружляє сиріткою птах.

(с) Яременко М. П.

Сльози співчуття

Не ховай сльозу співчуття,

Не стирай ії з лиця.

Як хто кличе.-голос чути,

голос лагідний Творця.

Ви блаженні ті хто плачуть.
Ваші сльози в радість вам.
Я вам ласкою віддячу.
Вам утіху в правді дам.

Не ховай в куточках серця
Таїну твого життя
мої очі  - два озерця
В них джерела каяття.

Ви блаженні. - ті хто плачуть.
Ваші сльози в радість вам
Я вам милістю віддячу.
вам утіху в Дусі дам.

Не вагайтесь йти за мною
Всяк, обтяжений в душі
Я усіх вас заспокою
І надію дам в житті

Ві блаженні, ті, хто плачуть
Ваші сльози в радість вам
Я вам щедрістю віддячу
Вам утіху в Царстві дам.

(с) Яременко М. П

Благословляю

Як хороше, коли я вас стрічаю,

Як любо чути вашу мову спів

Я вас завжди в душі благословляю

На довгий вік, на чистоту скарбів

Благословляю вас благословляю
На мир в душі, на радість у очах
Благословляю вас благословляю
На всі слова любові на устах.

Скарбів життя, яких я вам бажаю,
Хай не покриє в"їдлива іржа.
І ваше сердце - зірку з небокраю -
Нехай не затьмарить вона

Благословляю вас благословляю
На мир душі, на правду поміж нас.
Благословляю вас, благословляю
На все святе, що діється у вас.

(с) Яременко М. П.

О земле любові!

Хто знає у світі подібну країну,

Де сердце вам рвуть солов"ї,

Тримайте в долонях зорю Україну,

Тримайте в долонях її

О земле любові і квіття полину
То білі троянди твої
Тримайте в обіймах красу Україну,
тримайте в обіймахі її

О ні,  яне зражду і вас не покину,
Барвисті луги і гаї
Тримайте у сердці свою Україну,
Тримайте у сердці її

Благаю за неї, допоки спочину,
Благання до Бога мої,
Тримайте в молитві Святу Україну,
Тримайте в молитві її

(с) Яременко Михайло Перович

The Beauty Of Autumn - Music Eugen Doga

...

Ось і осінь прийшла і забила у вікна дощами,

Розгойдали і небо і, здається, навколишній світ,

Попливла вся земля під малиновими парусами,

Краплі смутку летять нам назустріч з оголених вій

Важко падає лист, сирі хмари летять у безодню,
І на скроні твоїй закипає сльоза дощова
Я не можу мовчати, я все мушу сказати сьогодні,
Та зникають у серці - у будні - останні слова

Відриваюсь від дум, і дивлюся в засмучені очі
І шукаю у них порятунку, чито співчуття
Тільки туга одна та журба в них сказати щось хочуть,
та вже знаємо ми, що немає назад вороття

Наше літо пройшло, жовтим листом розтануло в небі,
Хмари-хмари летять, і летять наші думи кудись.
Я шепочу :"прости", відчуваю, - прощатися треба,
Тільки руки твої у останніх обіймах сплелись...

Стихотворение (с) Яременко М. П.
Фото (с) Яременко О.М.

Ялтинський вальс

Згадай нашу юність,

Ту зустріч з тобою,

той вечір, що дав його Бог,-

На березі моря під звуки прибою

ми вальс танцювали удвох

Пливли кудись хмари у місячным сяйві.

Кружляли навколо вогні,

Нам дихали в груди

Троянди і мальвы,

Вуста посміхались мені

Я взяв твої руки,

Притиснув до серця,-

О як затремтіло воно.

Світилися очі - два чистих озерця,

Нас ніч частувала вином

Пїянив поцілунок,

І хвилі неслися,

І мрії летіли у світ

А руки твої у віночок сплелися

І падав на нас білий цвіт

І ніч тая мрійна,

І море у хвилях

Тримтять дивовижно ясні

Згадай нашу юність,

Згадай моя мила,

і вдячно всміхнися мені.

(с) Яременко М. П.

Я по зорях тебе впізнаю

Я по зорях тебе впізнаю,

Краю мій, наймиліший у світі,

Над тобою висять самоцвіти - 

Самоцвіти, які я люблю

У них сила небесних глибин,

Що чарує зворушує душу,

Я до них повернутися мушу

До моїх найдорожчих перлин

Я лечу у полоні думок

У обійми полтавської ночі,

Тут зустріну тебе, краю отчий

У віночку сріблястих зірок

Наді мною небесний Едем - 

Божий суд, де немає зітхання.

О як хочеться світла й кохання,

О як душу захоплює щем

Рідний краю, вітрами повій,

Коли буду в далекій дорозі,

Я вже жити без тебе не в змозі,

Ти хоч подихом степу напій..